Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Еректто! — вона спрямувала чарівну паличку на безформне полотно, й те одним плавним

рухом піднялося вгору, розклалося в повітрі в намет і опустилося прямо перед Гаррі; кілочок

вислизнув з його рук, встромився в землю й обмотався шнуром, що підтримував центральну

стійку намета.

* Каве інімікум, — завершила захисні процедури Герміона помахом палички до неба. —

Зробила все, що могла. Як мінімум, довідаємось, якщо вони наближатимуться, хоч я не

гарантую, що це врятує від Вол...

— Не називай це ім’я! — грубо урвав її Рон. Гаррі й Герміона перезирнулися.

* Вибач, — Рон зі стогоном спробував трохи піднятися, щоб їх бачити, — але це звучить

наче... заклинання чи щось таке там. Чи не можна казати на нього "Відомо-Хто"?.. Будь ласка.

* Дамбддор казав, що боятися імені... — почав було Гаррі.

* Якщо ти не звернув уваги, то мушу нагадати, що називання Відомо-Кого на ім’я

Дамбдцорові не дуже допомогло, — огризнувся Рон. — Просто... просто майте до Відомо-Кого

хоч трохи пошани, чуєте?

* Пошани? — перепитав Гаррі, але Герміона застережливо на нього зиркнула. Справді,

не варто було сперечатися з Роном, коли він ще такий ослаблений.

Гаррі з Герміоною затягли Рона в намет. Інтер’єр був точнісінько такий, як його запам’ятав

Гаррі: невеличка квартира з ванною і крихітною кухонькою. Він відсунув старе крісло й поклав

Рона на нижнє місце двоповерхового залізного ліжка. Навіть від цього коротенького

переміщення Рон ще дужче поблід, тож коли вони його вклали на матрац, він знову заплющив