Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Те, заради чого ми заварили всю цю кашу! Медальйон! Де медальйон?

* То ви його маєте?! — вигукнув Рон, піднімаючись трохи вище на подушках. — І

мовчите! Нічого собі, могли б хоч натякнути!

* Та ми ж рятувалися від смертежерів, — сказала Герміона. — Ось.

Вона вийняла з кишені мантії медальйон і передала Ронові.

Медальйон був завбільшки з куряче яйце. Декоративна літера "С", інкрустована

маленькими зеленими камінчиками, тьмяно поблискувала в розсіяному світлі, що сочилося

крізь тканину намету.

— А не міг його хтось знищити після крадіжки у Крічера? — з надією запитав Рон. —

Тобто, чи це й досі горокракс?

— Думаю, що так, — сказала Герміона, забираючи медальйон у Рона й уважно оглядаючи.

— Якби його хтось нищив чарами, то залишилися б сліди втручання.

Вона подала медальйон Гаррі, і він покрутив його в пальцях. Прикраса була ціла й

неушкоджена. Йому пригадалися подерті рештки щоденника і те, як тріснув камінь у персні-

горокраксі, коли його знищував Дамблдор.

— Думаю, Крічер не помилявся, — сказав Гаррі. — Треба вирішити, як відкрити цю

штуку, перш ніж її знищити.

Несподівано Гаррі вразило усвідомлення, що саме він тримає і що ховається за цими

золотими дверцятками. Навіть після всіх зусиль, потрачених на пошуки, він відчував шалене

бажання викинути медальйон якнайдалі. Знову себе опанував і спробував підняти кришечку