Гаррі Поттер і смертельні реліквії

очі й деякий час мовчав.

— Я зварю чаю, — сказала, відсапуючись, Герміона, вийняла з глибин своєї сумочки

чайника з кухлями й пішла на кухню.

Гаррі гарячий чай допоміг не менше, ніж вогневіскі тієї ночі, коли загинув Дикозор. Він

ніби випік рештки страху, що тріпотіли в грудях. Минула хвилина-дві, і Рон порушив тишу.

* Як думаєте, що сталося з Катермолами?

* Вони мали б утекти, — відповіла Герміона, для впевненості стискаючи гарячий кухоль.

— Якщо в містера Катермола хоч трохи варить голова, він забрав місіс Катермол "Явленням-

пліч-о-пліч" і зараз вони тікають з країни разом з дітьми.

* й так порадив Гаррі.

— Чорт, надіюся, вони втекли, — сказав Рон, спираючись на подушки. Чай йому допоміг,

обличчя трохи порожевіло. — Хоч у мене було таке відчуття, ніби той Реґ Катермол доволі

тупуватий, судячи з того, як усі зі мною розмовляли, коли я під нього маскувався. Боже, хоч би

вони встигли... якщо вони через нас потраплять в Азкабан...

Гаррі подивився на Герміону й питання, яке він їй хотів задати — чи відсутність у місіс

Катермол чарівної палички не завадила б їй явитися пліч-о-пліч з чоловіком — так і не

зірвалося в нього з язика. Герміона дивилася, як переймається Рон долею Катермолів, і в її очах

було стільки ніжності, що Гаррі аж ніяково стало, наче він застав їх за поцілунком.

— То він у тебе? — запитав Гаррі, частково для того, щоб нагадати про свою присутність.

— У мене... що в мене? — розгубилася дівчина.