Гаррі Поттер і смертельні реліквії

голодом, уявивши, як ельф-домовик зараз готує біфштекс і пиріг з нирками, а Гаррі, Ронові й

Герміоні все це їсти вже не доведеться.

* Гаррі, пробач, мені так прикро!

* Не будь дурна, ти не винна! Власне кажучи, це все моя вина...

Гаррі поліз у кишеню й витяг Дикозорове око. Герміона з жахом відсахнулася.

— Амбриджка вставила його в двері свого кабінету, щоб підглядати за людьми. Я просто

не міг його там залишити... тому вони й дізналися, що хтось до них проник.

Герміона не встигла нічого сказати, бо Рон раптом застогнав і розплющив очі. Він і досі був

сірого кольору, а обличчя блищало від поту.

* Як ти почуваєшся? — прошепотіла Герміона.

* Паскудно, — прохрипів Рон і зіщулився, помацавши поранену руку. — Де це ми?

* У лісі, де проходив Кубок світу з квідичу, — пояснила Герміона. — Я хотіла щось таке

закрите, де можна сховатися...

* ...і він перший спав тобі на думку, — договорив за неї Гаррі, окинувши оком безлюдну

галявину. Він не міг не згадати, що сталося, коли вони минулого разу явилися на перше місце,

що спало Герміоні на думку, і як смертежери вирахували їх за кілька хвилин. Може, то була

виманологія? Чи Волдеморт або його поплічники вже знають, куди їх перенесла Герміона?

* Думаєш, треба звідси тікати? — запитав у Гаррі Рон, і Гаррі бачив по його обличчю,

що того тривожать схожі думки.

* Я не знаю.