Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Торбинка... зараз...

Гаррі побіг до того місця, де приземлилася Герміона, схопив вишиту бісером сумочку й

сягнув у неї рукою. Руки одразу ж почали торкатися різних предметів: він відчув шкіряну

оправу книжок, вовняні рукави джемперів, підошви взуття...

— Швидше!

Він знайшов на землі свою чарівну паличку й націлився нею в глибини магічної сумочки.

— Акціо ясенець!

З сумочки вилетіла коричнева пляшечка. Він упіймав її і побіг до Герміони й Рона, чиї очі

були тепер напіврозплющені, так що прозирали смужки білків.

— Він знепритомнів, — сказала Герміона, й сама доволі бліда. Вона вже не була схожа на

Мафальду, хоч у волоссі де-не-де ще проступала сивина. — Витягни корок, Гаррі, бо в мене

руки трусяться.

Гаррі витяг з пляшечки корок, і Герміона покропила криваву рану трьома крапельками

есенції. Заструменів зеленкуватий дим, а коли він розтав, Гаррі побачив, що кровотеча

спинилася. Складалося враження, що рана гоїлася вже кілька днів. Там, де щойно була рвана

кривава рана, все затяглося новою шкірою.

* Ого, — здивувався Гаррі.

* Більше нічого не можу зробити, — голос Герміонин тремтів. — Існують замовляння,

які негайно поставили б його на ноги, але я боюся їх випробовувати, щоб не наробити ще

більшої шкоди... він і так утратив стільки крові...