Гаррі Поттер і смертельні реліквії

створіння, однак те "щось" виявилося Роновою ногою. Гаррі роззирнувся й побачив, що вони всі

троє лежать серед лісу, очевидно, самі.

Гаррі спершу подумав про Заборонений ліс, і на якусь мить, хоч він і розумів, як безглуздо й

небезпечно з’являтися їм зараз на території Гоґвортсу, серце його затріпотіло від думки про те,

щоб потай відвідати Геґріда в його хижі. Але тут застогнав Рон, Гаррі поповз до нього й

усвідомив, що це ніякий не Заборонений ліс. Дерева тут були молодші, росли далеченько одне

від одного, і земля не була ще так густо всипана гілками й листям.

Герміона, теж на чотирьох, опинилася біля Рона перша. Гаррі глянув на друга і всі інші

думки миттю повилітали з голови. Кров заливала Ронові увесь лівий бік, обличчя виділялося

сірою блідістю на тлі опалого листя. Багатозільна настійка закінчувала свою дію. Рон

наполовину ще був Катермолом, наполовину — собою. Волосся рудішало, лице ще більше

блідло.

* Що з ним сталося?

* Половнувся, — відповіла Герміона, відгортаючи Ронів рукав, де від крові було

найтемніше й наймокріше.

Гаррі дивився, зляканий, як вона роздирала Ронову сорочку. Він завжди вважав, що

половнення — щось кумедне, а от зараз... усе всередині неприємно пересмикнулося, коли

Герміона звільнила Ронову руку вище ліктя — там не було великого шматка тіла, наче його

акуратно вирізали ножем.

— Гаррі, швиденько — в моїй торбинці пляшечка з написом "Есенція ясенця"...