Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Біля умивальників Рон відбивався від місіс Катермол.

* Реґ, я не розумію...

* Відпусти, я не твій чоловік, вертайся додому!

У кабінці за їхніми спинами почувся шум. Гаррі озирнувся й побачив, що там з’явився

Якслі.

— ТІКАЙМО! — загорлав Гаррі. Схопив Герміону й Рона за руки і різко крутнувся на місці.

Їх оповила темрява і виникло відчуття, наче тіло стискають невидимі ремені, проте щось

було не так... Герміонина рука немовби вислизала з його пальців...

Здавалося, він от-от задихнеться, він нічого не бачив і не чув, і єдине на світі, що він

відчував хоча б доторком, це була Ронова рука й Герміонині пальці, що поволі вислизали...

І тут він побачив двері будинку номер дванадцять на площі Ґримо з дверним молоточком у

формі змії, та не встиг він набрати в груди повітря, як пролунав крик і блиснуло фіолетове

світло. Герміонина рука раптом стисла його, наче кліщами, і все знову занурилося в темряву.

— РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ —

Злодій

Гаррі розплющив очі і його засліпило золотаво-зелене сяйво. Він гадки не мав, що

сталося, розумів тільки, що лежить, неначе на листочках та гілочках. Силкуючись набрати

повітря в легені, що відчувалися якимись розплющеними, він закліпав і збагнув, що сліпить

його яскраве сонце, пронизуючи промінням густе шатро листя над ним. І тут щось смикнулося

біля його лиця. Він рвучко став навкарачки, сподіваючись побачити якесь маленьке злюще