Гаррі Поттер і смертельні реліквії

він дійшов цього неприємного висновку, як перед ними з брязкотом зупинився ліфт.

— Реґ! — закричала місіс Катермол, кидаючись Ронові в обійми. — Ранкорн мене

випустив, він напав на Амбридж і Якслі, і ще звелів нам усім тікати з країни, я думаю, нам так і

треба зробити, Реґ, я серйозно тобі кажу. Біжімо додому, хапаймо дітей і... а чого ти такий

мокрий?

— Вода, — пробурмотів Рон, вивільняючись з її обіймів. — Гаррі, їм відомо, що в

міністерство хтось проник, бо виявили дірку в дверях кабінету Амбридж. Думаю, ми маємо

хвилин п’ять, якщо це...

Герміонин патронус ляснув і зник. Вона повернула до Гаррі перелякане лице.

— Гаррі, якщо ми потрапимо тут у пастку...

— Не потрапимо, якщо поквапимось, — відповів Гаррі. Він звернувся до юрби людей, що

мовчки стояли в нього за спиною, повитріщавши очі.

— Хто має чарівні палички?

Близько половини підняли руки.

— Так, ті, хто не має паличок, хай тримаються за тих, хто має. Усе треба робити швидко...

щоб нас не встигли зупинити. Ходімо.

Вони якось зуміли всі втиснутися в два ліфти. Патронус Гаррі стояв на чатах біля золотих

ґрат, поки ті не зсунулися, й ліфти поїхали вгору.

— Восьмий рівень, — пролунав холодний голос відьми, — Велика зала.

Гаррі відразу зрозумів, що вони вскочили в халепу. У Великій залі було повно людей, що