Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Ні, — заперечила Амбридж, — ні, я так не думаю, місіс Катермол. Чарівні палички самі

обирають тільки чаклунів та відьом. А ви не відьма. У мене тут є ваші відповіді на розіслану

нами анкету... Мафальдо, передай сюди.

Амбридж простягла куцу руку. Вона в цю мить була така схожа на ропуху, що Гаррі аж

здивувався, чого в неї нема перетинок між короткими, мов обрубки, пальцями. Герміонині руки

тряслися від шоку. Вона понишпорила в пачці документів, що лежали біля неї на стільці, й

нарешті витягла звідти аркуш пергаменту з іменем місіс Катермол на ньому.

— Він... він такий гарний, Долорес, — вона показала на медальйон, що поблискував у

мереживних складках блузки Амбридж.

— Що? — Амбридж глянула вниз. — А, так... давня родинна коштовність, — вона

погладила медальйон, що красувався на її великих грудях. "С" означає Селвин... я ж родичка

Селвинів... справді, мало є чистокровних родин, з якими я не родичка... на жаль, — значно

голосніше додала вона, переглядаючи анкету місіс Катермол, — цього не можна сказати про вас.

Професія батьків — зеленярі.

Якслі зневажливо розреготався. Пухнастий срібний кіт походжав собі внизу під ними, а

дементори очікувально стояли в кутках.

Саме брехня Амбридж і призвела до того, що в голову Гаррі вдарила кров, і він забув про

обережність. Вона начепила медальйон, який їй дав, як хабар, дрібний злодюжка, щоб прикраса

служила додатковим свідченням її чистокровності. Гаррі підняв чарівну паличку, навіть не

дбаючи про те, щоб сховати її під плащем-невидимкою, і вигукнув: