Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Закляктус!

Спалахнуло червоне світло. Амбридж повалилася на балюстраду, вгатившись у неї лобом.

Анкета місіс Катермол зісковзнула з її колін на підлогу, а срібний кіт, що походжав унизу,

пропав. Крижане повітря вдарило всіх, немов порив урагану. Розгублений Якслі озирнувся,

шукаючи причину лиха, й побачив руку Гаррі, що сама собою висіла в повітрі, цілячись у нього

чарівною паличкою. Він хотів було вихопити свою паличку, та не встиг.

— Закляктус!

Якслі сповз додолу, скрутився клубочком і залишився лежати на підлозі.

* Гаррі!

* Герміоно, якщо ти думала, що я буду сидіти й слухати, як вона вдає...

* Гаррі, місіс Катермол!

Гаррі крутнувся дзиґою, скинувши плаща-невидимку. Внизу з кутків повилазили

дементори. Вони сунули до жінки, прикутої до крісла. Чи тому, що зник патронус, чи тому, що

вони відчули втрату контролю з боку господарів, але їх, здається, вже нічого не стримувало.

Місіс Катермол закричала з жаху, коли слизька, у струпах рука схопила її за підборіддя й

закинула голову назад.

— ЕКСПЕКЮ ПАТРОНУМ!

Сріблястий олень вистрибнув з кінчика чарівної палички Гаррі й помчав на дементорів,

що відсахнулися й знову розчинилися в темних тінях. Олень закружляв по залі, і його світло,

набагато потужніше й тепліше, ніж у кота, заповнило все приміщення.