Гаррі Поттер і смертельні реліквії

відриваючи очей від якихось паперів.

Тільки коли двері брязкнули й зачинилися, Персі побачив, що їде в одному ліфті з батьком.

Він став червоний як буряк, і вискочив, щойно ліфт зупинився. Гаррі вдруге хотів було вийти,

але тепер шлях йому перегородила рука містера Візлі.

— Хвилиночку, Ранкорне. Двері зачинилися, і поки ліфт відклацував ще один поверх,

містер Візлі сказав:

— Я чув, ти видав інформацію про Дерка Кресвела.

У Гаррі склалося враження, що містер Візлі злий через зустріч з Персі, а не через Дерка.

Він вирішив, що найкраще буде клеїти з себе дурня.

* Перепрошую? — сказав він.

* Не прикидайся, Ранкорне, — люто прошипів містер Візлі. — Це ж ти винюхав, ніби він

підробив дерево роду?

* Я... ну й що тут такого? — буркнув Гаррі.

* А те, що Дерк Кресвел удесятеро кращий за тебе чарівник, — тихо сказав містер Візлі.

— І якщо він виживе після Азкабану, тобі доведеться відповісти не тільки за нього, а й за його

дружину, дітей і друзів...

— Артуре, — урвав його Гаррі, — а ти знаєш, що за тобою теж стежать?

* Ранкорне, це погроза? — підвищив голос містер Візлі.

* Ні, — заперечив Гаррі, — це факт! Стежать за кожним кроком...

Двері ліфта відчинилися. Вони вже спустились у Велику залу. Містер Візлі зміряв Гаррі