Гаррі Поттер і смертельні реліквії

на місце й засовуючи шухляду. Він здогадувався, про кого йдеться, і справді, коли роззирнувся

по кабінету, шукаючи нових схованок, то побачив на стіні плакат з власним зображенням і

написом упоперек грудей: "НЕБАЖАНИЙ №1". До плаката було прикріплено рожеву записочку з

намальованим у куточку кошенятком. Гаррі підійшов ближче й прочитав написане рукою

Амбридж слово: "Покарати".

Киплячи від обурення, він почав обмацувати денця ваз і кошиків з засушеними квітами,

але анітрохи не здивувався, що й там не було медальйона. Востаннє обвів поглядом кабінет, і

серце його завмерло. З маленького прямокутного дзеркальця, спертого на книжкову шафу біля

столу, на нього дивився Дамблдор.

Гаррі бігом перетнув кімнату і схопив його, але в ту ж мить збагнув, що це ніяке не

дзеркальце. Дамблдор сумно всміхався з Глянцевої книжкової палітурки. Гаррі не відразу помітив

вигнуту зелену назву книги, що тяглася через його капелюх: "Життя та сміття Албуса

Дамблдора", а тоді ще й напис трохи меншими літерами поперек грудей: "Ріта Скітер, автор

бестселера "Армандо Діпіт: Майстер чи маразматик?"

Гаррі навмання розкрив книжку й побачив велике, на цілу сторінку, фото двох юнаків, що

нестримно реготали, обнявши один одного за плечі. Дамблдор, уже з довгим волоссям, запустив

собі ріденьку борідку — така сама була в Крума і страшенно дратувала Рона. Поруч з

Дамблдором захлинався з радості веселий і дикуватий на вигляд хлопець. Золотисте волосся

кучерями спадало йому на плечі. Гаррі подумав, що то міг бути юний Додж, та не встиг він

глянути на підпис під фотографією, як двері кабінету відчинилися.