Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Комісія з реєстрації маґлородців

— А, Мафальда! — вигукнула Амбридж, дивлячись на Герміону. — Траверс тебе прислав?

— Т-так, — пискнула Герміона.

— Добре, ти чудово впораєшся. — Амбридж звернулася до чаклуна в чорно-золотій мантії.

— Справу вирішено, пане міністре. Якщо Мафальда вестиме реєстрацію, то можна відразу

починати. — Вона глянула у свій нотатник. — Сьогодні десятеро, причому одна — дружина

міністерського службовця! Отак-то... навіть тут, у самому міністерстві! — Вона зайшла в ліфт до

Герміони, а з нею — два чаклуни, присутні при розмові з міністром. — Поїдемо відразу вниз,

Мафальдо. Все потрібне знайдеш у судовій залі. Доброго ранку, Альберте. Ти що, не виходиш?

— Виходжу, аякже, — відповів Гаррі низьким голосом Ранкорна.

Гаррі вийшов з ліфта. Золоті ґрати з брязкотом засунулися за його спиною. Озирнувшись,

Гаррі побачив, як зникає з очей стурбоване обличчя Герміони. По обидва боки від неї стояли два

високі чаклуни, а десь на рівні її плеча виднівся оксамитовий бант, уплетений у волосся

Амбридж.

— Що тебе сюди, Ранкорне, привело? — поцікавився новий міністр магії. Його довге чорне

волосся й борода були позначені сивиною, а високе чоло нависало над блискучими очима,

нагадуючи краба, що визирає з-під каменя.

— Маю деякі питання до... — Гаррі на частку секунди завагався, — Артура Візлі. Хтось

казав, що його бачили на першому рівні.

— Ага, — сказав Пій Тікнесі. — Його що, помітили у зв’язках з Небажаним?