Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Доброго ранку, Альберте, — всміхнувся до Гаррі чоловік з густими бакенбардами. Ліфт

знову рушив угору, а чоловік кинув погляд на Рона й Герміону. Герміона поспіхом нашіптувала

Ронові інструкції. Чаклун нахилився, вишкірившись, до Гаррі і пробурмотів: — Дерк Кресвел?

Зі служби зв’язків з ґоблінами? Непогано, Альберте. Тепер я майже впевнений, що займу його

посаду!

Він підморгнув. Гаррі всміхнувся у відповідь, сподіваючись, що цього вистачить. Ліфт

зупинився. Ґрати знову розсунулись.

— Другий рівень, відділ дотримання магічних законів, включно з управлінням

нелегального використання чарів, штаб-квартирою аврорів та адміністративними службами

"Чарверсуду", — повідомив безтілесний відьомський голос.

Гаррі побачив, як Герміона легенько підштовхнула Рона і той вискочив з ліфта разом з

іншими чаклунами, залишивши Гаррі й Герміону самих. Щойно зачинилися золоті двері, як

Герміона дуже швидко випалила:

— Знаєш, Гаррі, треба мені було піти з ним, навряд чи він розуміє, що робить, а якщо його

зловлять, то увесь наш задум...

— Перший рівень, міністр магії та допоміжні служби. Золоті ґрати знову розсунулись, і

Герміона охнула. Перед ними стояло четверо людей, з них двоє заглибились у розмову —

довговолосий чаклун у чудовій чорно-золотій мантії та присадкувата, схожа на ропуху, відьма з

оксамитовим бантом у коротенькому волоссі, що притискала до грудей дощечку з нотатками.

— РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ —