Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Візьми Мафальдин жетон, — сказала Герміона Гаррі, — і ходімо, вже скоро дев’ята.

Вони вийшли з провулочка. Через п’ятдесят метрів забитого людьми тротуару виднілися

шпичасті чорні поручні, що обмежували два ряди сходів. Над одним був напис "Чоловіки", а над

другим — "Жінки".

— Ну, скоро побачимось, — нервово сказала Герміона й невпевнено пострибала сходами у

жіночий туалет. Гаррі з Роном приєдналися до групи дивно одягнених чоловіків, що спускалися

у звичайнісінький на вигляд підземний громадський туалет, обкладений брудними чорними й

білими кахлями.

— Доброго ранку, Реґ! — привітався інший чаклун у темно-синій мантії, заходячи в

туалетну кабінку, для чого вставив у щілину на дверцятах золотистий жетон. — От вигадали

дурість! Щоб ми отак ходили на роботу! Вони що, чекають, що сюди припреться Гаррі Поттер?

Чаклун розреготався із власного дотепу. Рон силувано всміхнувся.

— Еге ж, — погодився він, — дурість. І вони з Гаррі зайшли в сусідні кабінки.

Гаррі почув, як справа й зліва від нього спускають воду. Він нагнувся й зазирнув попід

стінкою саме вчасно, щоб побачити, як у сусідній кабінці хтось вилазить на унітаз. Глянув

ліворуч і побачив, як на нього витріщається Рон.

* Ми повинні змити себе в унітаз? — прошепотів він.

* Схоже на те, — зашепотів у відповідь Гаррі. Голос у нього був низький і хрипкий.

Обидва випростались. Почуваючись останнім дурнем, Гаррі видерся на унітаз.

І одразу зрозумів, що все зробив правильно. Хоч нібито й стояв у воді, однак взуття, ноги