Гаррі Поттер і смертельні реліквії

я все одно думаю, що ціла купа непритомних тіл могла б привернути зайву увагу. Але як він

рвався на роботу, га?! Ану давай волосся й настійку.

Через дві хвилини Рон уже був маленький і схожий на тхора, як і той забльований чаклун.

У портфелі лежала складена темно-синя мантія, і Рон її нап’яв.

— Дивно, що він її не одягнув ще вдома — він же так рвався на роботу. Але то таке, а я

тепер, судячи з ярличка на спині, Реґ Катермол.

— А тепер зачекай нас тут, — сказала Герміона Гаррі, який і досі був під плащем-

невидимкою, — дістанемо волосся й для тебе.

Довелося чекати хвилин з десять, і вони здалися Гаррі безкінечними, доки він самотньо

тинявся в забльованому провулочку біля дверей, за якими лежала приголомшена Мафальда.

Нарешті Рон з Герміоною повернулися.

— Не знаємо, хто це такий, — сказала Герміона, простягаючи Гаррі кілька кучерявих

чорних волосинок, — але він побіг додому з жахливою кровотечею з носа! Ось, він досить

високий, потрібна буде більша мантія...

Вона витягла набір старих мантій, що їх виправ для них Крічер, і Гаррі трохи відійшов,

щоб випити настійку й перевдягтися.

Коли завершилася болюча трансформація, він став десь метр вісімдесят на зріст і, судячи з

м’язистих рук, був доволі сильний. А ще — бородатий. Запхав плащ-невидимку й окуляри в

кишеню нової мантії і приєднався до друзів.

* Чорт, це досить страшно, — подивився Рон на Гаррі, що височів над ним.