Гаррі Поттер і смертельні реліквії

дозволяє собі проникати у Волдемортів мозок. На щастя для Гаррі, в розмову втрутився Рон.

— Облиш його, — порадив він їй. — Хай робить, що хоче. Але якщо ми збираємося завтра

бути в міністерстві, то зараз треба ретельно обміркувати план.

Герміона дуже неохоче погодилася відкласти розмову на пізніше, хоч Гаррі не сумнівався,

що вона знову накинеться на нього за першої-ліпшої нагоди. Та поки що вони спустилися в

підвал на кухню, і Крічер нагодував їх тушкованим м’ясом та пирогом з мелясою.

Вони полягали спати пізно вночі, кілька годин провівши за обговоренням свого плану, аж

доки вивчили його назубок і могли переказувати одне одному дослівно. Гаррі, що спав тепер у

Сіріусовій кімнаті, лежав у ліжку, спрямувавши світло чарівної палички на стару фотографію

батька, Сіріуса, Люпина та Петіґру, і ще хвилин з десять бурмотів собі під ніс деталі плану.

Проте, погасивши чарівну паличку, він думав не про багатозільну настійку, батончики-

блювончики чи темно-сині мантії працівників технічної служби. Він думав про майстра

чарівних паличок Ґреґоровича і чи довго той зуміє ховатися від Волдеморта, котрий так

наполегливо його шукає.

Світанок настав непристойно швидко.

* Жахливий вигляд у тебе, — привітався Рон, коли зайшов у спальню будити Гаррі.

* Це ненадовго, — позіхнув Гаррі.

Герміону вони знайшли на кухні. Крічер подав їй каву й гарячі булочки, і вона снідала з

тим маніакальним виразомна лиці, що його Гаррі зазвичай пов’язував з наближенням

екзаменаційної сесії.