Гаррі Поттер і смертельні реліквії

а натомість з’явився жах...

— Ґреґорович? — пролунав пронизливий холодний голос. Вона захитала головою;

спробувала зачинити двері. Біла рука міцно їх притримала, не давши захряснутись...

— Мені потрібен Ґреґорович.

— Er wohnt hier nicht mehr! — закричала жінка, хитаючи головою. — Він тут не жити! Він

тут не жити! Я його не знати!

Облишивши спроби зачинити двері, вона почала відступати вглиб темного коридору, а

Гаррі насувався на неї, тримаючи в довжелезних пальцях чарівну паличку.

— Де він?

— Das weifi ich nicht! Він виїхати! Я не знати, я не знати! Він підняв паличку. Вона

закричала. У коридор вибігло двоє маленьких дітей. Вона спробувала затулити їх руками.

Спалахнуло зелене світло...

— Гаррі! ГАРРІ!

Він розплющив очі; сповз на підлогу. Герміона гатила в двері.

— Гаррі, відчини!

Він зрозумів, що, мабуть, кричав. Підвівся і відчинив. Герміона одразу ввірвалася у ванну,

ледь не втративши рівноваги, і підозріло роззирнулася довкола. Рон забіг за нею й розгублено

почав тицяти чарівною паличкою в кожен куток прохолодної ванної кімнати.

— Що ти тут робив? — суворо запитала Герміона.

* А що тут, на твою думку, роблять? — з удаваною бравадою відповів він.