Гаррі Поттер і смертельні реліквії

бути Гаррі, бо його голову оцінили в десять тисяч ґалеонів...

* Чудово, я залишуся, — пирхнув Гаррі. — Але не забудьте повідомити, коли знищите

Волдеморта.

Рон і Герміона розсміялися, а шрам у Гаррі на лобі сіпнувся з болю. Він схопився за нього

рукою. Побачив, як звузилися Герміонині очі, і вдав, ніби просто відкидає з очей волосся.

— Якщо ми підемо всі втрьох, то нам треба буде роз’являтися поодинці, — сказав Рон. —

Ми всі вже не вмістимося під одним плащем.

Біль у шрамі посилювався. Гаррі встав. До нього одразу ж підбіг Крічер.

— Хазяїн не доїв суп, а може, хазяїн волів би скуштувати смачненького тушкованого

м’ясця, чи пирога з мелясою, до якого хазяїн такий небайдужий?

* Дякую, Крічере, я зараз повернуся... е-е... біжу в туалет.

Розуміючи, що Герміона дивиться на нього з підозрою, Гаррі швидко вибіг по сходах у

коридор, тоді на другий поверх, заскочив у ванну кімнату й зачинив за собою двері. Стогнучи

від болю, важко повалився на чорну ванну з кранами у формі змійок з роззявленими пащеками й

заплющив очі...

Він плавно рухався по тьмяно освітленій вуличці. Будинки по обидва боки були з високими

дерев’яними фронтонами й нагадували пряничні хатки з казки.

Він підійшов до одного й побачив при дверях свою білу руку з довжелезними пальцями.

Постукав. Відчув, як наростає хвилювання...

Двері відчинила усміхнена жінка. Коли вона побачила Гаррі, лице її застигло, радість зникла,