Гаррі Поттер і смертельні реліквії

він найстрашніший. Але я цим скористаюся.

* Дамблдор...

* Забудь про Дамблдора. Це мій вибір, а не когось іншого. Я хочу знати, чому він полює

на Ґреґоровича.

* На кого?

* Це закордонний майстер чарівних паличок, — пояснив Гаррі. — Він зробив Крумову

паличку, і Крум вважає його генієм.

* Ти ж нібито сам казав, — утрутився Рон, — що Волдеморт тримає десь під замком

Олівандера. Якщо він уже має одного майстра паличок, навіщо йому інший?

* Може, він згоден з Крумом, може, думає, що Ґреґорович кращий... або думає, що

Ґреґорович зуміє пояснити, що вчудила моя чарівна паличка, коли він за мною гнався, бо

Олівандер цього не знає.

Гаррі глянув у тріснуте запорошене дзеркало й побачив, як Рон з Герміоною в нього за

спиною обмінюються скептичними поглядами.

— Гаррі, ти постійно кажеш про те, що вчудила твоя паличка, — сказала Герміона, — але

ж це ти її змусив! Чому ти ніяк не хочеш повірити у власну силу?

— Бо я знаю, що то був не я! І Волдеморт це знає, Герміоно! Ми обидва знаємо, що сталося

насправді!

Вони гнівно дивилися одне на одного. Гаррі розумів, що він Герміону не переконав, і що

вона зараз шукає аргументів і проти його теорії про власну чарівну паличку, і проти того, що він