Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Якщо задум спрацює, то будемо мати, — незворушно відказав Гаррі.

* Не знаю, Гаррі, не знаю... так багато речей, які можуть нам усе перекапустити, стільки

залежатиме від щасливого збігу обставин...

* Але це все не зміниш, навіть якщо готуватися три місяці, — стояв на своєму Гаррі. —

Пора вже діяти.

Він бачив по обличчях Рона й Герміони, що вони бояться. Він і сам не був особливо

впевнений, проте не сумнівався, що настав час втілювати їхній задум у життя.

Уже місяць вони по черзі одягали плащ-невидимку і шпигували за головним входом у

міністерство, яке Рон, завдяки містерові Візлі, добре знав ще змалку. Вони стежили за

міністерськими працівниками, підслуховували їхні розмови і поступово з’ясували, наприклад,

хто щодня приходить на роботу сам і в точно визначений час. Інколи щастило крадькома

вихопити з чийогось портфеля свіжий номер "Щоденного віщуна". Помалу в них назбиралося

багатенько ескізів карт та різних записів — і все це зараз лежало перед Герміоною.

* Що ж, — поволі промовив Рон, — хай буде завтра... Думаю, нам треба туди піти вдвох

із Гаррі.

* Ой, не починай знову! — зітхнула Герміона. — Скільки можна товкти воду в ступі?

* Тинятися біля входу під плащем — то одне, а тут, Герміоно, йдеться про інше, — Рон

тицьнув пальцем у "Щоденний віщун" десятиденної давності. — Ти у списку маґлородців, які не

з’явилися на співбесіду!

* А ти зараз помираєш від бризкухи в "Барлозі"! Якщо комусь і залишатися тут, то це має