Гаррі Поттер і смертельні реліквії

ніж міністерство ма...

— Думаю, нам треба це зробити завтра, — урвав її Гаррі. Герміона завмерла на півслові з

відвислою щелепою. Рон захлинувся супом.

— Завтра? — перепитала Герміона. — Ти серйозно, Гаррі?

— Серйозно, — підтвердив Гаррі. — Навряд чи ми підготуємося до цього краще, хоч би й

місяць простовбичили біля входу в міністерство. Що довше будемо затягувати, то далі

опиниться медальйон. Цілком можливо, що Амбридж і так уже закинула його кудись під три

чорти. Він же не відкривається.

— Хіба що, — зауважив Рон, — додумалась, як його відкрити і тепер стала скажена.

— Різниці ніхто не помітить, бо вона й так була зла, як мегера, — знизав плечима Гаррі.

Герміона закусила губу, занурившись у роздуми.

— Ми знаємо, що важлива кожна дрібничка, — Гаррі звертався до Герміони. — Знаємо,

що в міністерстві тепер заборонено являтися чи роз’являтися. Знаємо, що лише найвищим

посадовцям міністерства дозволено під’єднувати свої будинки до мережі порошку флу, бо Рон

чув, як нарікали на це два невимовники. Ми приблизно знаємо, де розташований кабінет

Амбриджки, бо ти підслухала, що казав той бородатий тип своєму напарникові...

— "Я буду на першому рівні Долорес хоче мене бачити...", — негайно процитувала Герміона.

— Точно, — кивнув Гаррі. — І ще ми знаємо, що потрапити туди можна за допомогою тих

смішних монеток чи жетонів, бо я бачив, як одна відьма позичала їх у іншої...

— Але ж у нас їх нема!