Гаррі Поттер і смертельні реліквії

уже важким брязкотом.

* Тобто? — здивувався Рон, але Гаррі все зрозумів. Намальований фарбами образ

Фінеаса Ніґелуса Блека мав здатність переміщатися між тим своїм портретом, що був на площі

Ґримо, і тим, що висів у директорському кабінеті в Гоґвортсі: круглій кімнаті на вершині вежі,

де зараз, поза сумнівом, сидів Снейп і з тріумфом розглядав колишнє Дамблдорове майно —

колекцію витончених срібних магічних інструментів, кам’яне сито спогадів, Сортувальний

Капелюх і, якщо його ще не перенесли деінде, Ґрифіндорів меч.

* Снейп міг послати Фінеаса Ніґелуса обстежити наш будинок, — пояснила Герміона

Ронові, сідаючи. — Нехай спробує, бо тепер Фінеас Ніґелус нічого не побачить, крім нетрів моєї

сумочки.

* Добре придумала! — вражено похвалив її Рон.

* Дякую, — всміхнулася Герміона, підсуваючи до себе суп. — Ну, Гаррі, що там ще

сьогодні сталося?

* Нічого, — відповів Гаррі. — Я годин сім стежив за міністерством, її ніде не було. Але

бачив твого тата, Роне. Вигляд у нього непоганий.

Рон схвально кивнув. Вони вирішили, що це небезпечно — встановлювати контакт з

містером Візлі, коли він заходить чи виходить з міністерства, бо він завжди оточений іншими

працівниками. Та все ж було дуже приємно побачити його бодай отак мигцем, хоч було

зрозуміло, що всередині він увесь напружений і стривожений.

— Тато завжди казав, що найчастіше працівники міністерства добираються на роботу за