Гаррі Поттер і смертельні реліквії

більше, ніж завжди. Наче вони сподіваються, що ми вийдемо зі шкільними валізами й

поплуганимося на "Гоґвортський експрес".

Рон зиркнув на годинник.

— Я цілий день про це думав. Експрес вирушив майже шість годин тому. Дивно якось, що

ми не в ньому, правда?

Гаррі уявив яскраво-червоний потяг, за яким вони з Роном линули колись в повітрі, а він

звивався поміж полів та пагорбів, неначе довга червона гусінь. Знав напевне, що зараз у поїзді

сидять разом Джіні, Невіл та Луна, і, можливо, намагаються вгадати, де зараз Гаррі, Рон та

Герміона, або міркують, як краще нашкодити новому Снейповому режиму.

* Вони мене ледь не засікли, — повідомив Гаррі. — Я невдало приземлився на ґанку і з

мене ледь не злетів плащ.

* Зі мною щоразу таке буває. Ага, ось і вона, — сказав Рон, розвертаючись на стільці,

щоб краще бачити Герміону, яка повернулася на кухню. — І що ж то за справа, гідна

Мерлінових найобвисліших кальсонів?

* Я згадала ось про що, — важко дихаючи, відповіла Герміона.

Вона принесла велику картину в рамі, поставила її на підлогу і вийняла з кухонної шафки

свою маленьку вишиту бісером сумочку. Відкрила її й почала запихати в неї картину, явно

завелику, щоб поміститися в малесенькій сумочці. Проте за кілька секунд картина щезла, як досі

багато чого іншого, в бездонних глибинах сумочки.

* Фінеас Ніґелус, — пояснила Герміона, кидаючи сумочку на кухонний стіл зі звичним