Гаррі Поттер і смертельні реліквії

на хвилинку!

* "Мерлінові кальсони?" — повторив здивовано Рон. — Вона, мабуть, таки вражена. —

Він підсунув газету й переглянув статтю про Снейпа.

* Інші викладачі не терпітимуть. Макґонеґел, Флитвік і Спраут знають правду, вони

знають, як загинув Дамблдор. Вони не визнають Снейпа директором. А що то за Корови чи як

там їх?

* Керроу, смертежери, — відповів Гаррі. — Там, усередині, є їхні знімки. Вони були на

верхівці вежі, коли Снейп убивав Дамблдора, тож усе це давні друзяки. Але, — гірко зітхнув

Гаррі, беручи стільця, — я не бачу, щоб в інших викладачів був якийсь вихід, крім як

залишитися. Якщо Снейпа підтримує міністерство і Волдеморт, то в них нема вибору, крім

залишатися й викладати або провести кілька гарних років у Азкабані... та й то, якщо їм

пощастить. Думаю, вони залишаться, щоб хоч якось захищати учнів.

До стола метушливо підбіг Крічер з великою супницею в руках і почав розливати суп у

чистісінькі миски, насвистуючи крізь зуби якусь мелодію.

— Дякую, Крічере, — сказав Гаррі й перевернув "Віщуна", щоб не бачити Снейпової пики.

— Принаймні ми тепер точно знаємо, де буде Снейп.

Він зачерпнув ложкою супу. Якість Крічерового куховарства неймовірно поліпшилася,

відколи він отримав Реґулусів медальйон. Смачнішого французького цибульного супу Гаррі

рідко коли й куштував.

— За будинком і далі стежить купа смертежерів, — повідомив він Ронові, ковтаючи суп, —