Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Ой, цього досить, — вибачливо сказав Гаррі й опустив чарівну паличку, — але ж я

мусив перевірити, правда?

* Як твій колишній учитель захисту від темних мистецтв, я цілком з цим погоджуюсь. А

от вам, Роне й Герміоно, не варто було так швидко знімати захист.

Вони збігли зі сходів до нього. Загорнутий у важкий чорний дорожний плащ, він був

стомлений, але радий, що їх побачив.

* Северус ще не з’являвся? — поцікавився він.

* Ні, — відповів Гаррі. — Як ситуація? Чи всі живі?

— Так, — сказав Люпин, — але за нами стежать. На площі стоять двоє смертежерів...

— ...ми знаємо...

— ...я мусив являтися точнісінько на найвищу сходинку перед вхідними дверима, щоб

вони мене не побачили. Смертежери не знають, що ви тут, інакше їх було б значно більше. Вони

спостерігають за всім, що хоч якось пов’язане з тобою, Гаррі. Ходімо вниз, я багато чого маю вам

розповісти і розпитати, що було з вами, відколи ви покинули "Барліг".

Вони спустилися до кухні, Герміона спрямувала чарівну паличку на камін. Миттю

зайнявся вогонь, створюючи ілюзію затишку серед голих кам’яних стін і відблискуючи на

дерев’яній поверхні довжелезного столу. Люпин витяг з-під плаща кілька пляшок маслопива і

всі посідали на стільці.

* Я міг би прибути ще три дні тому, але мусив позбутися смертежера, що за мною

стежив, — сказав Люпин. — Отже, після весілля ви подалися прямо сюди?