Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Ні, — відповів Гаррі, — аж після того, як нарвалися на двох смертежерів у кав’ярні на

Тотенгем-Корт-Роуд.

Люпин аж облився маслопивом.

— Що?

Вони пояснили, що сталося. Коли закінчили, Люпин був спантеличений.

— Як же вони так швидко вас знайшли? Неможливо простежити за тим, хто роз’являється,

хіба що вчепитися за нього перед тим, як він зникне!

— Але ж малоймовірно, щоб вони в такий час просто собі прогулювалися по Тотенгем-

Корт-Роуд? — знизав плечима Гаррі.

* Ми подумали, — боязко почала Герміона, — чи не міг на Гаррі залишитися Слід?

* Неможливо, — заперечив Люпин. Рон запишався, а Гаррі відчув, ніби йому з плечей

упала гора. — До речі, якби Слід усе ще був на ньому, вони б уже точно знали, що Гаррі тут.

Але я не збагну, як вони тебе вирахували на Тотенгем-Корт-Роуд, це дуже тривожно, дуже

тривожно.

Однак, на думку Гаррі, зараз не це було найважливіше.

* Розкажи, що сталося після того, як ми зникли, бо ми від вас нічого не чули, відколи

Ронів тато повідомив, що сім’я в безпеці.

* Нас усіх урятував Кінґслі, — пояснив Люпин. — Завдяки його попередженню більшість

весільних гостей устигли роз’явитися ще до їхньої появи.

— А то були смертежери чи люди з міністерства? — втрутилася Герміона.