Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Люпин кивнув.

— Але ж люди розуміють, що відбувається?

— Переворот відбувся гладенько і майже без розголосу, — відповів Люпин. — За

офіційною версією, Скрімджера не вбили, а він пішов у відставку. Міністерство очолив Пій

Тікнесі — вони його закляли "Імперіусом".

— А чого сам Волдеморт не оголосив себе міністром магії? — здивувався Рон. Люпин

усміхнувся.

* Йому це не потрібно, Роне. Він і так виконує роль міністра, але навіщо йому ще й сидіти

за столом у міністерстві? Його маріонетка Тікнесі веде всі поточні справи, а Волдеморт тим часом

поширює свою владу далеко за межі міністерства.

* Цілком природно, що багато людей розуміє, що сталося. За ці кілька днів міністерство

радикально змінило свою політику, і люди шепочуться, що за цим усім стоїть Волдеморт. Але,

на жаль, тільки шепочуться. Усі остерігаються одне одного й не знають, кому можна вірити.

Бояться говорити відверто, бо якщо їхні підозри виправдані, то небезпека загрожуватиме їхнім

родинам. Волдеморт веде дуже тонку гру. Якби він себе засвітив, то це могло б стати приводом

для бунту, а він не виходить з тіні, і це породжує розгубленість, непевність і страх.

* І ця радикальна зміна міністерської політики, — спитав Гаррі, — полягає також у тому,

що замість боротися з Волдемортом чаклунську громаду нацьковують на мене?

* Безумовно, — підтвердив Люпин, — причому хід цей дуже вдалий. Тепер, коли

Дамблдор загинув, саме ти — "хлопець, що вижив" — мав стати символом і об’єднавчим