Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Знайти Манданґуса Флечера? — проквакав він.

* І привести його сюди, на площу Ґримо, — додав Гаррі. — Ти зможеш це зробити?

Крічер кивнув головою і встав, а Гаррі раптом відчув піднесення. Він дістав Геґрідів

гаманець і вийняв з нього фальшивий горокракс, медальйон-замінник, у якому Реґулус залишив

свою записку Волдемортові.

* Крічере, я, е-е, хочу тобі дати оце, — сказав він, кладучи медальйон у ельфову долоню.

— Це належало Реґулусові, думаю, він хотів би, щоб ти мав цей знак вдячності за все, що ти...

* Перестарався, старий, — сказав Рон, коли ельф глянув на медальйон, завив стражденно

і вражено, і знову бухнувся на підлогу.

Майже півгодини довелося Крічера заспокоювати, бо він був такий ошелешений тим, що

йому дарують фамільну коштовність роду Блеків, що аж на ногах не міг стояти — так у нього

трусилися коліна. Коли він нарешті спромігся ступити кілька кроків, вони підвели його до

комірчини, простежили, як він надійно загортає медальйон у свої бруднющі ковдри, й

запевнили, що, поки ельфа не буде, вони стерегтимуть коштовність як зіницю ока. Ельф по

цьому двічі низько вклонився Гаррі й Ронові, і навіть якось кумедно дриґнув рукою в бік

Герміони, що можна було розцінити як шанобливий жест — і роз’явився зі звичним голосним

ляскотом.

— РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ —

Хабар

Якщо Крічер зміг утекти з озера, що аж кишіло інферіями, то Гаррі не сумнівався, що на