Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— І ті, й ті, бо тепер вони заодно, — відповів Люпин. — Їх було з десяток, але вони не

знали, Гаррі, що ти теж там був. До Артура дійшли чутки, що перш ніж убити Скрімджера, вони

тортурами хотіли витягти з нього інформацію про місце твого перебування. Якщо це справді

так, то він тебе не видав.

Гаррі зиркнув на Рона й Герміону. Їхні обличчя віддзеркалювали шок і вдячність водночас.

Гаррі недолюблював Скрімджера, але якщо Люпин казав правду, то на порозі смерті Скрімджер

його все-таки захистив.

* Смертежери обшукали увесь "Барліг" згори донизу, — розповідав далі Люпин. —

Знайшли упиря, але не захотіли до нього наближатися... потім багато годин допитували тих

наших, хто не встиг утекти. Думали вибити хоч якусь інформацію про тебе, але ж ніхто, крім

членів Ордену, не знав, що ти був у "Барлозі".

* Одночасно із вторгненням на весілля інші смертежери вривалися в усі будинки,

мешканців яких підозрювали у зв’язках з Орденом. Це діялося по всій країні. Нікого не вбили,

— одразу додав він, випереджаючи запитання, — але поводилися жорстоко. Спалили дім

Дідалуса Діґла, хоч його, як ви знаєте, там не було, і закляли "Круціатусом" родину Тонксів.

Знову ж таки, хотіли з’ясувати, куди ти подався, побувавши в них. Отож усі живі... звичайно,

пережили потрясіння, але загалом з ними все гаразд.

* То смертежери зламали всі захисні закляття? — запитав Гаррі, пригадавши, як надійно

діяли чари того вечора, коли він упав у саду в батьків Тонкс.

* Гаррі, зрозумій — тепер на боці смертежерів уся потуга міністерства, — пояснив