Гаррі Поттер і смертельні реліквії

взяття в полон Манданґуса вистачить щонайбільше кілька годин, а тому цілий ранок він

протинявся в будинку у стані збудженого очікування. Проте Крічер не повернувся ні зранку, ні

навіть пополудні. Під вечір Гаррі почав занепадати духом і непокоїтись, а їхня надто скромна

трапеза, що складалася здебільшого з запліснявілого хліба, що його Герміона не раз безуспішно

намагалася трансфігурувати, аж ніяк не додала йому настрою.

Крічер не повернувся ні наступного дня, ні через день. А от на площі біля будинку номер

дванадцять з’явилося двоє чоловіків у плащах, і вони стояли там навіть уночі, поглядаючи в бік

будинку, якого не могли бачити.

* Явно смертежери, — сказав Рон, визираючи з Гаррі та Герміоною у вікно. — Гадаєте,

вони знають, що ми тут?

* Навряд, — сказала Герміона, хоч видно було, що вона боїться, — бо інакше вони,

мабуть, вислали б по нас Снейпа.

* Думаєш, він тут був і закляття Муді зв’язало йому язика? — запитав Рон.

* Так, — відповіла Герміона, — бо інакше він би сказав цим типам, як сюди зайти. Вони,

мабуть, чекають, коли ми тут з’явимося. Вони ж знають, що дім належить Гаррі.

* А звідки це їм?.. — почав було Гаррі.

— Чаклунські заповіти перевіряють у міністерстві, пам’ятаєш? Вони вже знають, що Сіріус

передав це все тобі у спадок.

Присутність смертежерів на площі погіршила й так гнітючий настрій мешканців будинку

номер дванадцять. Вони не мали жодної вістки ні від кого поза межами площі Ґримо, відколи тут