Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Сіріус жахливо поводився з Крічером, і не дивися так на мене, бо сам знаєш, що це

правда. Крічер уже давненько був самотній перед тим, як тут оселився Сіріус, і потребував,

можливо, хоч крихти тепла. Я переконана, що "міс Циссі" і "міс Бела" добре до нього

поставилися, коли Крічер у них з’явився, тож він і зробив їм послугу, розповівши все, що вони

хотіли знати. Я завжди попереджала, що чаклунам ще доведеться розплачуватися за своє

ставлення до ельфів-домовиків. Так сталося з Волдемортом ...із Сіріусом теж.

Гаррі не знав, що й відповісти. Дивлячись на Крічера, який ридав на підлозі, він пригадав

Дамблдорові слова, сказані буквально через кілька годин після Сіріусової смерті: "Не думаю,

що Сіріус сприймав Крічера як істоту з розвиненими, як у людини, почуттями..."

— Крічере, — сказав за якийсь час Гаррі, — коли відчуєш, що готовий, е-е... то сядь, будь

ласка.

Минуло кілька хвилин, поки Крічер, на якого напала гикавка, нарешті затих. Потім він сів,

розтираючи кулачками очі, наче мала дитина.

* Крічере, я хочу попросити, щоб ти щось зробив, — сказав Гаррі й подивився на

Герміону, чекаючи від неї підмоги. Він хотів наказати м’яко, і водночас не міг вдавати, що це не

наказ. Проте вона схвально оцінила зміну його тону і підбадьорливо всміхнулася.

* Крічере, будь ласка, знайди Манданґуса Флечера. Нам треба з’ясувати, де зараз цей

медальйон... медальйон хазяїна Реґулуса. Це дуже важливо. Ми хочемо завершити справу, яку

розпочав хазяїн Реґулус, ми хочемо... е-е... довести, що він помер недаремно.

Крічер опустив кулачки й подивився на Гаррі.