Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Ой, Крічере! — застогнала, заливаючись слізьми, Герміона. Вона впала навколішки

біля ельфа й спробувала його пригорнути. Він негайно скочив на ноги й одсахнувся од неї з

відвертою відразою.

* Бруднокровка торкнулася Крічера, він цього не допустить! Що б сказала його хазяєчка?

* Я тобі звелів не казати на неї "бруднокровка"! — гаркнув Гаррі, однак ельф уже й сам

себе карав. Він упав на землю й гахнув лобом об підлогу.

* Спини його... спини! — закричала Герміона. — Та невже ти й досі не бачиш, як це бридко,

що вони мусять підкорятися?

* Крічере... стоп! Зупинися! — наказав Гаррі.

Ельф лежав на підлозі, важко дихаючи й трясучись, зелений слиз блищав під його

хоботом, синець розцвітав на блідому лобі в місці удару, а очі набрякли й ще більше налилися

кров’ю та слізьми. Гаррі ще в житті не бачив такого жалюгідного видовища.

* Отже, ти приніс медальйон додому, — невблаганно розпитував він, рішуче

налаштований вислухати цю оповідь до кінця. — І спробував його знищити?

* Що тільки Крічер не робив, та все дарма, — простогнав ельф. — Крічер усе пробував,

усе, що знав, та ніщо, ніщо не діяло... на футлярі було так багато потужних заклять, Крічер не

сумнівався, що його треба відкрити, щоб знищити медальйон, та футляр не піддавався... Крічер

себе карав, пробував знову, знову карав і знову пробував. Крічер не міг виконати наказ, Крічер

не міг знищити медальйон! А хазяєчка божеволіла з горя, бо хазяїн Реґулус пропав, а Крічер не

міг їй сказати, що сталося, бо хазяїн Реґулус з-з-заборонив йому розповідати р-р-рідним, що с-с-