Гаррі Поттер і смертельні реліквії

тими, хто був маґлівського роду... а як йому виповнилося шістнадцять, хазяїн Реґулус

приєднався до Темного Лорда. Він був такий гордий, такий гордий, такий радий служити...

— Минув рік, і якось хазяїн Реґулус зайшов на кухню побачитися з Крічером — хазяїн

Реґулус завжди добре ставився до Крічера. І хазяїн Реґулус сказав... він сказав...

Старий ельф загойдався ще швидше.

* ...сказав, що Темному Лордові потрібен ельф.

* Волдемортові був потрібен ельф? — перепитав Гаррі і глянув на Рона й Герміону,

спантеличених так само, як і він.

* О, так, — простогнав Крічер. — І хазяїн Реґулус добровільно зголосився віддати

Крічера. Це була велика честь, сказав хазяїн Реґулус, велика честь для нього і для Крічера,

котрий мав виконати те, що йому накаже Темний Лорд... а потім п-повернутися додому.

Крічер загойдався ще швидше, його дихання переривалося схлипуванням.

— Ото Крічер і подався до Темного Лорда. Темний Лорд не сказав Крічерові, що треба

робити, а взяв Крічера з собою в печеру коло моря. А в тій печері була ще одна печера, а в ній

велике чорне озеро...

Волосся в Гаррі на потилиці стало сторч. Здавалося, ніби Крічерів скрипучий голос

долинає з-над тієї чорної води. Він бачив усе, що там відбувалося, ніби сам був при цьому

присутній.

— ...там був човен...

Авжеж, там був човен. Гаррі знав цей човен, примарно-зелений, крихітний, і зачаклований