Гаррі Поттер і смертельні реліквії

перекричав їх обох:

— Крічере, наказую тобі заспокоїтись!

Він відчув, що ельф завмер, і послабив хватку. Крічер лежав пластом на холодній кам’яній

підлозі, а з його булькатих очей рікою текли сльози.

* Гаррі, пусти його! — прошепотіла Герміона.

* Щоб він відчихвостив себе коцюбою? — пирхнув Гаррі, стаючи біля ельфа навколішки.

— Думаю, не варто. Так, Крічере, кажи правду: звідки ти знаєш, що це Манданґус Флечер украв

медальйон?

* Крічер сам бачив! — зойкнув ельф, а сльози стікали з його рила в рот, повний сірих

зубів. — Крічер бачив, як він вилазив з Крічерової комірчини з повними руками Крічерових

скарбів. Крічер сказав злодюзі зупинитися, але Манданґус Флечер зареготав і в-втік...

* Ти сказав, що це був медальйон "хазяїна Реґулуса", — допитувався Гаррі. — Чому? Де

він узявся? Що з ним робив Реґулус? Крічере, сядь і розкажи мені все, що знаєш про цей

медальйон і що з ним робив Реґулус!

Ельф сів, скрутився клубком, встромив мокре лице між коліна й почав гойдатися туди-

сюди. Коли заговорив, голос його був глухий, однак цілком виразний у лункій тиші кухні.

— Хазяїн Сіріус утік звідси, то й скатертю дорога, бо він був поганий хлопець і мучив мою

хазяєчку своїми брудними витребеньками. А от хазяїн Реґулус мав гідність. Він з пошаною

ставився до доброго імені Блеків і до свого шляхетного чистокровного походження. Роками він

говорив про Темного Лорда, що мав вивести чаклунів зі схованки, щоб керувати маґлами й