Гаррі Поттер і смертельні реліквії

було кубло зі старих брудних ковдр, у якому колись спав ельф-домовик, проте блискучих

дрібничок, що їх любив збирати Крічер, вони не виявили. Там узагалі нічого не було, крім

старої книжки під назвою "Шляхетність природи: чаклунська генеологія". Не вірячи власним

очам, Гаррі схопив ковдри й почав їх трусити. Дохла миша випала й зловісно покотилася по

підлозі. Рон застогнав і впав на кухонний стілець, а Герміона заплющила очі.

— Це ще не все, — буркнув Гаррі і голосно покликав: — Крічере!

Щось гучно ляснуло, і ельф-домовик, якого Гаррі так неохоче перебрав як спадщину від

Сіріуса, виник хтозна-звідки перед холодним і порожнім каміном: крихітний, пів-людського

зросту заввишки, з обвислою складками блідою шкірою і білим волоссям, що густо стирчало з

кажанячих вух. Він і досі носив на стегнах ту саму брудну ганчірку, що й у день їхньої першої

зустрічі, а зневажливий погляд, яким він зміряв Гаррі, свідчив, що його ставлення до нового

власника змінилося не більше, ніж його костюм.

— Хазяїне, — проквакав Крічер і низько вклонився, бурмочучи під ніс:

* Знову в старому будинку моєї хазяєчки зрадник роду Візлі з бруднокровкою...

* Я тобі забороняю називати будь-кого "зрадником роду" чи "бруднокровкою", —

прогарчав Гаррі. Навіть якби ельф і не видав Сіріуса Волдемортові, Гаррі все одно вважав би,

що ця істота з довгим, схожим на хобот, носом і налитими кров’ю очима мерзенна й бридка.

— Маю до тебе питання, — подивився Гаррі на ельфа й серце його закалатало, — і наказую

відповідати правдиво. Зрозумів?

— Так, хазяїне, — Крічер вклонився ще нижче. Гаррі бачив, як беззвучно ворушаться його