Гаррі Поттер і смертельні реліквії

губи, поза сумнівом, шепочучи образи, які йому заборонили промовляти вголос.

— Два роки тому, — почав Гаррі, серце в якого мало не вилітало з грудей, — у вітальні

нагорі був великий золотий медальйон. Ми його тоді викинули. Ти його вкрав?

На мить запала тиша, ельф випростався, щоб глянути Гаррі в обличчя. І сказав:

— Так.

— І де він зараз? — зрадів Гаррі, а Рон і Герміона аж засвітилися.

Крічер заплющив очі, ніби не хотів бачити їхньої реакції на його відповідь.

* Пропав.

* Пропав? — перепитав Гаррі, і вся його радість наче випарувалась. — Як це пропав?

Ельф затрусився. Він вагався.

* Крічере, — розлютився Гаррі, — наказую тобі...

* Манданґус Флечер, — проквакав ельф, не розплющуючи очей. — Манданґус Флечер

усе вкрав: фотографії міс Бели і міс Циссі, рукавички моєї хазяєчки, орден Мерліна першого

ступеня, келихи з родинним гербом і... і...

Крічер хапав ротом повітря. Його запалі груди швидко здіймалися й опускалися, а тоді він

розплющив очі і так заверещав, що аж кров похолола в жилах.

— ...і медальйон, медальйон хазяїна Реґулуса, Крічер зробив погано, Крічер не зміг

виконати його наказу!

Гаррі зреагував інстинктивно: коли Крічер нахилився до коцюби біля каміна, він стрибнув

на ельфа й притис його до підлоги. Герміонин крик додався до Крічерового лементу, однак Гаррі