Гаррі Поттер і смертельні реліквії

намагалися задушити Рона? Можливо, Реґулус поставив їх для захисту схованки з медальйоном,

хоч ми того не усвідомили в... в...

Гаррі й Рон подивилися на неї. Вона завмерла з піднятою ногою і з таким безглуздим

виглядом, наче її щойно обробили забуттятусом; навіть очі розфокусувалися.

— ...в той час, — закінчила вона пошепки фразу.

* Щось не так? — стривожився Рон.

* Ми знайшли медальйон.

* Що? — вигукнули разом Гаррі й Рон.

— У вітальні в шафі. Ніхто не міг його відкрити. А ми... ми...

Гаррі наче хто бухнув цеглиною. Він пригадав: він навіть тримав ту штуку в руках, коли

вони по черзі намагалися її відкрити. Її ще потім кинули в мішок з непотребом разом з

тютюнницею, де був порошок для бородавок, та з катеринкою, від музики якої всі засинали...

— Крічер тоді багато чого від нас заникав, — пригадав Гаррі. Це був єдиний шанс, їхня

єдина слабка надія, і він збирався до останнього чіплятися за цю соломинку. — У нього там був

цілий склад різного мотлоху в комірчині біля кухні. Ходімо.

Перестрибуючи через дві сходинки, він побіг сходами вниз, друзі кинулися за ним. У

коридорі вони наробили такого галасу, що розбудили портрет Сіріусової матері.

— Нечисть! Бруднокровці! Мерзота! — верещала вона, та вони вже влетіли в

розташовану в підвалі кухню й захряснули за собою двері.

Гаррі перебіг приміщення, зупинився біля Крічерового буфета й шарпнув дверцята. Там