Гаррі Поттер і смертельні реліквії

чорнила пальці. Вона підняла чарівну паличку й промовила:

* Акціо медальйон!

Нічого не сталося. Рон, який обмацував складки вилинялих штор, був розчарований.

* Оце й усе? Його тут нема?

* Він може й досі тут бути, але зачаклований протизакляттями, — пояснила Герміона. —

Тобто чарами, що перешкоджають викликати його магічним шляхом.

* Волдеморт наклав подібні чари на кам’яну чашу в печері, — пригадав Гаррі, що теж не

зміг викликати фальшивий медальйон.

— То як же нам його знайти? — запитав Рон.

* Пошукаємо вручну, — відповіла Герміона.

* Чудова ідея, — закотив очі Рон й поновив обмацування штор.

Понад годину вони обшукували кімнату, та врешті-решт були змушені визнати, що

медальйона в ній нема.

Сонце вже зійшло; його проміння сліпило їх навіть крізь запорошені вікна сходового

майданчика.

— Він може бути захований деінде в будинку, — підбадьорливим тоном сказала Герміона,

коли вони спускалися по сходах. У ній наростала рішучість, тоді як Гаррі з Роном помалу

занепадали духом. — Зумів Реґулус знищити медальйон чи ні, але йому треба було ховати його

від Волдеморта, правда? Пам’ятаєте всі ті жахливі штуки, яких нам доводилося позбуватись,

коли ми тут були минулого разу? Годинник, що шпурлявся шурупами, або старі мантії, що