Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Блеків з їхнім гаслом "Toujours Pur". Нижче висіла ціла колекція пожовклих газетних вирізок,

зчеплених докупи в клаптиковий колаж. Герміона перетнула кімнату, щоб їх роздивитися.

— Усі про Волдеморта, — сказала вона. — Реґулус, мабуть, не один рік був його фанатом,

перш ніж пристав до смертежерів...

З покривала на ліжку здійнялася хмарка пилу, коли вона сіла, щоб перечитати вирізки.

Гаррі тим часом помітив ще одну фотографію. На ній усміхалися й махали руками гравці

гоґвортської квідичної команди. Підійшов ближче й побачив, що в кожного на грудях був герб зі

змією — то були слизеринці. Реґулуса одразу можна було впізнати в хлопцеві, що сидів

посередині першого ряду. Він був чорнявий і теж мав дещо зарозумілий вигляд, як і брат, хоч був

нижчий, худіший і не такий вродливий, як Сіріус.

* Він був ловцем, — зауважив Гаррі.

* Що? — неуважно перепитала Герміона, занурена у вирізки про Волдеморта.

* Він сидить у першому ряду, посередині, а там завжди сидять ловці... але то таке, —

урвав сам себе Гаррі, помітивши, що його ніхто не слухає.

Рон стояв рачки, шукаючи щось під шафою. Гаррі роззирнувся по кімнаті, шукаючи

ймовірних сховків, і підійшов до письмового стола. І тут уже хтось понишпорив. Усе в шухлядах

було розкидане, порох, здавалося, тільки недавно осів, але цінного не було нічого: старі пера,

застарілі обшарпані підручники, розбитий зовсім недавно каламар, чорнило з якого залило всю

шухляду.

* Є простіший спосіб, — сказала Герміона, поки Гаррі витирав об джинси липкі від