Гаррі Поттер і смертельні реліквії

смертежери ще замолоду, а потім йому стало страшно, й він хотів їх покинути... а вони його

вбили.

* Усе збігається! — вигукнула Герміона. — Якщо він був смертежер, то мав доступ до

Волдеморта, а коли розчарувався, то, можливо, захотів Волдеморта знищити!

Вона відпустила Гарріну руку, перехилилася через бильця й крикнула:

— Роне! РОНЕ! Іди сюди, бігом!

Захеканий Рон прибіг за секунду, з чарівною паличкою напоготові.

— Що таке? Якщо знову велетенські павуки, то я хотів би спершу поснідати...

Він насупився на табличку на Реґулусових дверях, яку йому мовчки показувала Герміона.

* Що? Це ж Сіріусів брат? Реґулус Арктур... Реґулус... Р.А.Б.! Медальйон... ви не

думаєте?..

* Зараз побачимо, — відповів Гаррі. Штовхнув двері, але вони були замкнені. Герміона

націлилася чарівною паличкою на замок і промовила:

— Алогомора.

Щось клацнуло, і двері відчинилися. Вони переступили поріг разом, оглядаючись на всі

боки.

Кімната Реґулуса була трохи менша, ніж Сіріусова, але теж зберігала дух колишньої

величі. І якщо Сіріус намагався всіляко підкреслити свою відмінність від решти родини, то

Реґулус акцентував на цілком протилежному. Слизеринські смарагдово-срібні кольори були

скрізь — прикрашали ліжко, стіни, вікна. Над ліжком був ретельно вималюваний родинний герб