Гаррі Поттер і смертельні реліквії

вибирай, кому вірити. А він хотів правди. Чому ж усі ставали йому на заваді?

— Може, підемо на кухню? — запропонувала після короткої паузи Герміона. —

Пошукаємо щось на сніданок?

Гаррі неохоче погодився, й вийшов за нею на сходовий майданчик, де були ще одні двері.

На них виднілися глибокі подряпини під маленькою табличкою, якої він не помітив у темряві.

Зупинився прочитати напис. Це було невеличке, однак претензійне оголошення, каліграфічно

написане від руки. Таке міг повісити на дверях своєї кімнати Персі Візлі.

Не заходити

без спеціального дозволу

Реґулуса Арктура Блека

Хвилювання охопило Гаррі, та не відразу він збагнув, чому. Ще раз перечитав напис.

Герміона була вже далеко внизу.

— Герміоно, — покликав, сам дивуючись, що голос звучить так спокійно. — Вернися сюди.

— А що там таке?

— Р.А.Б. Здається, ми його знайшли. Герміона зойкнула й вибігла сходами назад. — У

маминому листі? А я не бачила...

Гаррі захитав головою й показав на Реґулусову табличку. Герміона прочитала й так міцно

вчепилася Гаррі в руку, що він аж скривився.

* Сіріусів брат? — прошепотіла вона.

* Він був смертежер, — повідомив Гаррі. — Сіріус мені про нього розповідав. Вступив у