Герміонина усмішка була надто всерозуміюча, щоб Гаррі це могло сподобатись. Він забрав
листа з фотографією і запхав у капшучок на шиї, щоб не дивитися на неї й не видати своїх
думок.
— Я розумію, чому ти хотів би поговорити з нею про маму з татом, і про Дамблдора, —
сказала Герміона. — Але це навряд чи нам допоможе в пошуках горокраксів, правда? — Гаррі
мовчав, і вона вела далі: — Гаррі, я знаю, що ти дуже хочеш побувати в Ґодриковій Долині,
проте мені страшно... Страшно, що ті смертежери так легко нас учора знайшли. Я відчуваю, що
ми повинні уникати того місця, де поховані твої батьки. Я переконана, що смертежери тільки й
чекають, коли ти там з’явишся.
— Не тільки про це йдеться, — Гаррі й далі уникав її погляду. — Мюріель на весіллі
говорила про Дамблдора різне. Я хочу знати правду...
Він переповів Герміоні почуте від Мюріель. Коли закінчив, Герміона сказала:
* Тепер я, Гаррі, розумію, чого ти такий засмучений...
* ...я не засмучений, — збрехав він, — я просто хотів би знати, правда це чи ні...
* Гаррі, невже ти сподіваєшся почути правду від такої злої старої баби, як Мюріель чи
від Ріти Скітер? Як ти можеш їм вірити? Ти ж добре знав Дамблдора!
* Думав, що знав, — пробурмотів він.
* Ти ж сам знаєш, як мало правди було в тому, що Ріта писала про тебе! Додж має рацію
— як можна дозволяти таким людям паплюжити твою пам’ять про Дамблдора?
Він відвернувся, намагаючись нічим не виказати образу, яку відчував. Знову те саме:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 191. Приємного читання.
TextBook