Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Ти кажеш, що маєш плаща й одяг... — насупився Гаррі на Герміону, бо в руках у неї

була тільки маленька вишита бісером сумочка, в якій вона саме нишпорила.

* Так, усе тут, — підтвердила Герміона й на очах в ошелешених Гаррі й Рона вийняла дві

пари джинсів, пуловер, бурячкового кольору шкарпетки і, нарешті, сріблястий плащ-невидимку.

* Як же ти в чорта?..

* Невиявне закляття "подовжувач", — пояснила Герміона. — Непросте, але, здається, я

все зробила правильно. Принаймні зуміла запхнути все, що нам тут буде потрібно. — Вона

легенько труснула делікатною на вигляд торбинкою, і там загуркотіло, неначе в трюмі

вантажного корабля перекочувалися важкі контейнери. — От чорт, це, мабуть, книжки, —

забідкалася вона, зазираючи в сумочку, — а я ж усі поскладала тематично... ну, нічого... Гаррі,

бери плащ-невидимку. Роне, швиденько перевдягайся...

* Коли ти все встигла? — спитав Гаррі, поки Рон скидав мантію.

* Я ж вам казала ще в "Барлозі", що давно вже склала все необхідне, якби раптом

довелося поспіхом тікати. Коли ти, Гаррі, вранці переодягся, я поклала сюди твій рюкзак...

просто відчувала...

— Ти просто чудо, — сказав Рон, подаючи їй зв’язану у вузол мантію.

— Дякую, — ледь помітно всміхнулася Герміона, запихаючи мантію в сумочку. — Будь

ласка, Гаррі, вдягни плащ!

Гаррі накинув на себе плащ-невидимку й зник. Аж тепер він почав усвідомлювати те, що

сталося.