Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Треба знайти якесь тихе місце, роз’явитися й податися за місто. А звідти вже пошлемо

вістку Орденові.

* А ти що, вже вмієш робити балакучого патронуса? — запитав Рон.

* Я багато над цим працювала й думаю, що зумію, — відповіла Герміона.

* Головне, щоб це нашим не зашкодило, хоч їх, можливо, вже заарештували. Господи, яка

гидота, — скривився Рон, сьорбнувши пінної, сіруватої кави.

Офіціантка це почула, окинула Рона злісним поглядом і пішла до нових клієнтів брати

замовлення. Гаррі побачив, як один з роботяг, білявий здоровань, махнув на офіціантку, щоб

відійшла. Та обурено на нього витріщилась.

* Може, йдемо звідси, не хочу я пити ці помиї, — сказав Рон. — Герміоно, а ти маєш

маґлівські гроші, щоб заплатити?

* Маю. Ще перед "Барлогом" я зняла всі гроші з рахунку, якийсь дріб’язок, — Герміона

зітхнула і потяглася до сумочки.

Роботяги зробили однакові рухи, і Гаррі миттєво відтворив їх, навіть не усвідомивши, що

робить. Усі троє вихопили чарівні палички. Рон, котрий на кілька секунд пізніше збагнув, що

діється, кинувся через стіл і штовхнув Герміону на лаву. Потужні смертежерські закляття

розтрощили кахлі на стіні — там, де щойно була Ронова голова, а Гаррі, й досі невидимий,

крикнув:

— Закляктус!

Білявого здорованя-смертежера вдарило в лице струменем червоного світла і він упав