Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* І я тобі ще щось скажу, — Мюріель, гикаючи, допила ще один келих. — Думаю, Батільда

багато чим поділилася з Рітою Скітер. Усі ці натяки в її інтерв’ю про важливе джерело з

Дамблдорового оточення... та всі ж знають, що вона була з ним під час тих подій, пов’язаних з

Аріаною — і все стає на свої місця!

* Батільда ніколи б не стала розмовляти з Рітою Скітер! — прошепотів Додж.

* Батільда Беґшот? — перепитав Гаррі. —Авторка "Історії магії"?

Це ім’я й прізвище було на палітурці одного з підручників Гаррі, хоч і не з тих, які він

уважно читав.

— Так, — відповів Додж, хапаючись за питання Гаррі, мов за соломинку. —

Найобдарованіший історик магії і давня Албусова приятелька.

— Я чула, що вона вже геть здуріла, — бадьоро повідомила тітка Мюріель.

* Якщо це так, то те, що Скітер цим скористалася — справжнє безчестя, — обурився

Додж, — і як тоді можна вірити сказаному Батільдою?!

* О, існують засоби видобувати давні спогади, і Ріта Скітер, безперечно, добре їх знає, —

відказала тітка Мюріель. — Та якби Батільда й здуріла, то все одно в неї лишилися якісь старі

фотографії, можливо, навіть листи. Вона багато років знала Дамблдора... вже тільки заради

цього варто було побувати в Ґодриковій Долині.

Гаррі захлинувся маслопивом. Додж стукав його по спині, а Гаррі кашляв, дивлячись крізь

сльози на тітоньку Мюріель. Коли до нього знов повернувся дар мови, він запитав:

* Батільда Беґшот живе в Ґодриковій Долині?