Гаррі Поттер і смертельні реліквії

непритомний. Його напарник не бачив, хто випустив закляття, тому знову націлився в Рона. З

кінчика його чарівної палички вилетіли блискучі чорні мотузки і обв’язали Рона з голови до п’ят.

Офіціантка заверещала й кинулася до дверей. Гаррі випустив у смертежера з перекошеним лицем,

який зв’язав Рона, ще одне приголомшливе закляття, проте не влучив і воно зрикошетило од

вікна й дісталося офіціантці, яка бухнулася мішком перед самими дверима.

— Експульсо! — заревів смертежер, і стіл, за яким стояв Гаррі, розлетівся на друзки.

Вибуховою хвилею його жбурнуло об стіну, і Гаррі відчув, що паличка вислизає з руки, а плащ

спадає з плечей.

— Петрифікус тоталус! — закричала звідкілясь Герміона, і смертежер повалився, наче

статуя, з хрускотом приземляючись лицем прямо на мішанину з битої порцеляни, розтрощеного

стола й розлитої кави. Герміона, трясучись, як у пропасниці, і струшуючи з волосся скалки

скляної попільнички, вилізла з-під лавки.

— Д-діфіндо, — вона націлила паличку на Рона, і він аж заревів з болю, бо його джинси

роздерлися на коліні і там виник глибокий поріз. — Ой, вибач, Роне, руки тремтять! Діфіндо!

Розрізані мотузки впали додолу. Рон звівся на ноги і потрусив затерплими руками. Гаррі

підняв з підлоги чарівну паличку й поліз через уламки й скалки до білявого здорованя-

смертежера, що лежав розпластаний на лаві.

— Я мав би його впізнати, він був тієї ночі, коли загинув Дамблдор, — сказав Гаррі.

Перевернув ногою чорнявого смертежера. Очі в того бігали, поглядаючи то на Гаррі, то на Рона,

то на Герміону. — Це Дологов, — упізнав Рон. — Пам’ятаю його зі старих плакатів про розшук.