Гаррі Поттер і смертельні реліквії

опинилися найближче, завмерли в безглуздих танцювальних позах. Патронус широко роззявив

рота й заговорив гучним, глибоким, повільним голосом Кінґслі Шеклболта.

— Міністерство зазнало краху. Скрімджер мертвий. Вони вже йдуть.

— РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ —

Місце для схованки

Усе ніби сповільнилося і вкрилося туманом. Гаррі й Герміона скочили на ноги й витягли

чарівні палички. Багато хто лише тепер усвідомив, що сталося щось дивне. Голови були

повернуті до сріблястої дикої кішки, яка невдовзі розтанула. Тиша поповзла холодними хвилями

з того місця, де щойно був патронус. І раптом хтось закричав.

Гаррі й Герміона кинулися в охоплену панікою юрбу. Гості розбігалися хто куди. Багато хто

роз’являвся. Захисні чари довкола "Барлогу" було зламано.

— Роне! — крикнула Герміона. — Роне, де ти?

Поки вони прокладали шлях через танцмайданчик, Гаррі бачив, як у юрбі то тут, то там

виникають постаті в накидках і масках; тоді побачив Люпина й Тонкс з піднятими чарівними

паличками й почув, як вони кричать одночасно: — Протеґо! — і крик цей луною відгукнувся

зусібіч...

— Роне! Роне! — гукала Герміона і, ледь не плачучи, протискалася разом з Гаррі крізь

юрбу охоплених жахом гостей. Гаррі схопив її за руку, щоб не загубитися в натовпі, і тут понад

їхніми головами вдарив струмінь світла, та Гаррі не збагнув, було це захисне закляття, чи щось

набагато лиховісніше...