Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Так, Аріана могла піти на відчайдушний вчинок заради свободи і в бійці вбила Кендру,

— задумливо сказала тітка Мюріель. — Заперечуй, заперечуй, крути головою скільки хочеш,

Ельфаєсе! Ти ж був на Аріаниному похороні?

* Був, — підтвердив тремтячими вустами Додж. — І я не пам’ятаю сумнішої й

трагічнішої події. Албус був убитий горем, з розбитим серцем...

* І не тільки з серцем. Це ж на похороні Еберфорс розквасив Албусові носа?

Додж і до цього мав переляканий вигляд, та то було ніщо проти того, яким він став тепер.

Склалося враження, ніби Мюріель проштрикнула його ножем. Тітка голосно зареготала й

відсьорбнула черговий ковток шампанського, що потекло їй з підборіддя.

* Як ти?.. — прохрипів Додж.

* Моя мати приятелювала зі старою Батільдою Беґшот, — радісно повідомила тітонька

Мюріель. — Я підслухала під дверима, як Батільда все це матері описувала. Бійка біля труни!

Еберфорс, казала Батільда, крикнув, що в смерті Аріани винний Дамблдор, а тоді вдарив його в

обличчя. За її словами, Албус навіть не захищався, що дуже дивно, бо у двобої Албус міг знищити

Еберфорса зі зв’язаними за спиною руками.

Мюріель знову хильнула шампанського. Переказ давніх скандалів захоплював її не менше,

ніж лякав Доджа. Гаррі не знав, що й думати і кому вірити. Він хотів знати правду, а Додж

тільки те й робив, що сидів і кволо мекав про Аріанину хворобу. Гаррі не вірив, що Дамблдор не

втрутився б, якби така жорстокість чинилася в його домі, і все ж таки в усій цій історії було

щось дуже дивне.