Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Додж мав нещасний вигляд. Тітка Мюріель знову реготнула й відповіла: — Дамблдорова

мати була жахлива жінка, просто жахлива, і в інших вселяла жах. Маґлівського роду, хоч, як я

чула, прикидалася іншою...

— Ніким вона не прикидалася! Кендра була чудова жінка, — жалюгідно прошепотів Додж,

але тітонька Мюріель не звернула на нього уваги.

— ...зарозуміла й дуже владна, з тих відьом, для яких народити сквибку — смертельне

приниження...

— Аріана не була сквибкою! — прохрипів Додж.

* Це ти так кажеш, Ельфаєсе. Поясни тоді, чого вона не вчилася в Гоґвортсі! —

вигукнула тітонька Мюріель. Вона глянула на Гаррі. — У наші часи сквибів воліли не згадувати.

Але щоб піти на такі крайнощі, як фактично ув’язнити маленьку дівчинку в будинку і вдавати,

що її не існує...

* Кажу тобі, такого не було! — обурювався Додж, проте тітка Мюріель не вгавала, і далі

звертаючись тільки до Гаррі.

* Сквибів зазвичай віддавали в маґлівські школи й заохочували їх інтегруватися в

маґлівську спільноту... це було значно милосердніше, ніж знаходити їм місце в чарівницькому

світі, де б вони завжди були людьми другого сорту. Зрозуміло, що Кендрі і в страшному сні не

могло наснитися, щоб віддати дочку до маґлівської школи...

* Аріана була хвороблива! — розпачливо втрутився Додж. — її здоров’я було надто

слабке, і не дозволяло їй...